Франківці підкорюють світові дистанції: 5 вражаючих історій закордонних забігів

Вони – марафонці. Крізь біль і втому, всупереч людським можливостям, здолали 42-х кілометрову дистанцію. В різних куточках світу. Як правильно підготуватися до  масштабного забігу, спланувати подорож на зарубіжні змагання, а також про перші враження на фініші розповідають іванофранківські бігуни. Для когось – це гонка за медальками, для інших – боротьба з собою, для третіх – досягнення амбітних цілей… Та всі вони починали з “франківської половинки”.

З американського Чикаго привіз омріяну медаль марафонця організатор Frankivskhalfmarathon Ігор Крицак. Він фінішував з часом 3:21:06 та зайняв 3899 місце з 50-ти тисяч учасників. Ігор розповідає, не всі бігуни дісталися фінішу. Близько 6-ти тисяч легкоатлетів зійшли з дистанції. “Траса марафону чудесна, – додає Крицак , – зі стартом і фінішем в Grand Park. Дистанція марафону 42,195 км”

“Перші враження після фінішу були відсутніми. Був дуже втомлений і довго не міг зрозуміти, що я це зробив. Але вже за 5 хв з’явилася посмішка на обличчі, медаль на шиї і я “хеппі”

– Чому ти вирішив пробігти Марафон у Чикаго?

– Марафон в Чикаго входить в шестірку найпрестижніших марафонів світу. Я маю ціль пробігти всі 6 марафонів і стати одним з небагатьох українців, які це зробили.  Таким фінішерам дають спеціальну, супер особливу медаль. До речі, в Україні таких всього три.

– Участь в марафоні в іншій країні – це також гарна нагода познайомитися з її культурою та завести нових друзів. Такий собі біговий “нетворкінг”. Як ти провів час у Чикаго?

– Під час марафону дощило, втім, це ніяк не заважало бігти. Вже після забігу  випогодилося і вдалося погуляти містом. Зустрічали інших фінішерів, які гордо носили свою медаль на шиї. Ну як мінімум два дні. Зі мною бігла ціла група з URC (“Ukrainian running club New York”) та ще декілька спортсменів-любителів з України. Усіх нас об‘єднує здоровий і активний спосіб життя та популяризація України далеко за її межами. У нас була шалена група підтримки українців з New York City .

– Як потрапити на марафон в Чикаго?

Безкоштовно попасти в Чикаго – не реально.

1. Спочатку люди реєструються на лотерею, щоб виграти можливість купити реєстрацію.

2. Якщо ти виграв лотерею, тільки тоді можна купити реєстрацію.

3. Якщо ти не виграв реєстрацію, то можна спробувати стати charity runner – використати витрати для одного з благодійних фондів чи організацій необхідну суму грошей. Я зареєструвався саме так. Отримав слот, завдяки тому, що зміг зібрати 1600$ для st.Jude research hospital (госпіталь святого Іуди, який займається дослідженнями в галузі лікування дитячого раку крові)

4. Можна ще знайти тур за кордоном, але це супер дорого. Від 2000-3000$

5. Інакше – ніяк

– Як ти себе почуваєш після такого забігу? Пишаєшся своїм досягненням?

– Я фінішував і покращив свій попередній результат практично на 10 хв. Все круто! Враховуючи те, що на початку літа в мене діагностували артроз (коксартроз кульшевошо суглобу) і заборонили бігати взагалі. Проте, я не хотів категорично з цим миритися і на свій страх і ризик продовжував готуватись. Участь у таких подіях для мене-  це, насамперед, шалений досвід і можливість, будучи учасником, побачити сервіс найпрестижніших марафонів світу. На трасі я помічаю багато цікавих речей і надихаюсь роботою організаторів – профі. Вражає їхня взаємодія з місцевою владою та дорожніми службами.

– Буквально на другий день після Ювілейного півмарафону ти впевнено анонсував про  Frankivskhalfmarathon 2019. Яким буде наступний франківський забіг?

– Попередньо проаналізувавши календар подій в Україні, погодив Frankivskhalfmarathon 2019  в загальному календарі з іншими організаторами подій в Україні. Був 5-ий Ювілейний, буде і 6-ий і 7-ий і 50-ий…… Дороги назад немає! Щодо планів, то їх дуже багато, проте без ресурсів  втілювати все буде дуже важко. Планую заснувати організацію, яка буде займатися спортивними подіями та розвитком належної інфраструктури Івано-Франківська. Будемо проводити більше пробігів та адаптовувати місто до занять спортом. І це не тільки стосується бігу. Наразі з командою півмарафону робимо висновки, готуємо презентації, шукаємо спонсорів та партерів і рухаємося далі…

Іванофранківчанка Людмила Грудзевич нещодавно повернулася з марафону в Будапешті. За майже 5 років бігу вона здолала 15-ть забігів. З них 2 марафони та 3 змагання  з перешкодами, решту стартів – це “половинки”,де жінка навіть займала призові місця з грошовим фондом. Погодьтесь, досить непогано як для провінційної офіс-менеджерки. Людмила ламає стереотипи і доводить, що будь-які цілі можна досягти  завдяки праці та наполегливості.

“Судоми  супроводжували мене останні 10 км марафону. Це забрало у мене багато часу та сили. Та все ж я покращила свій час (відносно першого марафону три роки тому) на 25 хв.”

– Коли ти вперше задумала пробігти марафон?

– Мене надихнули лекції марафонців Павла Уварова та Діми Коваленка. Вирішила коли-небудь спробувати пробігти марафон і через рік вперше це сталось-у листопаді 2015-го в Стамбулі. Варто дуже багато уваги приділяти саме підготовці, добре харчуватися, приймати вітаміни та дотримуватися режиму сну.  Я бігаю чи не щодня, додатково роблю зарядку та розтяжки. Спортивні заняття тривають щонайменше півгодини. Рекомендую їсти часто , але малими порціями. Виключити з раціону шкідливі продукти, в тому числі алкоголь. За цих умов зменшується ризик нашкодити здоров’ю,отримати травми чи судоми, як це сталося зі мною. Останні 10 кілометрів в Будапешті бігла з судомами ноги. Однак зараз все наче добре.

– Що найважче дається час підготовки ?

– Систематичність.Тобто, якщо Ви включились в тренування, то важливо не зійти  з цієї дистанції і дотримуватися Вашого плану. Добре працювати з тренером чи ментором. Це може бути навіть он-лайн спілкування,інакше є спокуса все покинути.

– Яка вартість участі в марафоні?

– Реєстрація на забіг коштує по-різному. Середня вартість 60 євро. Я обрала цей марафон,бо хотіла відвідати Угорщину. Потім склала програму щодо бронювання житла та квитків. Обидві марафонські поїздки –  це спрощена система подорожі і бігу водночас. Їхала з друзями по біговому клубі. В мандрівці ми все робимо разом, і навіть готуємо та їмо “з одної миски” . Це дуже круто. Нас поєднав спорт. На марафон у Будапешті я поїхала за спонсорські кошти фірми, в якій працюю. ЇЇ диреція також фінансувала деякі інші мої забіги. Це поширена практика серед бігунів.  І мені дуже приємно, що колеги по роботі таким чином підтримують мене та бігову культуру загалом.

– Що тебе мотивує бігати ?

– Спочатку бігати важко! Через деякий час, коли за плечима серйозні забіги та великі дистанції, відчувається загальна втома організму, даються взнаки старі травми. Однак я ставлюсь до цього нормально.Я і досі отримую задоволення від бігу. Сподіваюся надалі буде тільки так. Сподіваюся досягти кращого результату, бо відчуваю, що здаю позиції. Надихає мене сам біг, як вид спорту. Бігати на вулиці, в лісі чи біля водойми одна насолода; споглядати  чудові краєвиди, слухати улюблену музику. В такі моменти відчувається якась особлива свобода

“Я роблю те, що я можу і від чого щаслива, тому я беру кросівки і вибігаю з дому!”

– Для мене мають велике значення рідні, друзі, робота –  коли усі ці сторони мого життя слугують підтримкою і радіють моїм успіхам. Це заставляє мене  рухатися вперед!

Будапешський марафон став першим серйозним забігом для іванофранківчанки  Наталії Бандалак. За освітою вона економіст, працює бухгалтером. Біг для Наталі -хобі , яке триває 4 роки. Все почалося з Frankivsk Half Marathon 2016 …..

– Перший марафон – це відповідально? Як ти себе налаштовувала на 42-х кілометровий забіг ?

– Готувалася з тренером, Володя Юрчак. Він склав індивідуальний план тренувань на кожен день. І так рівно три місяці. Протягом цього часу не завжди легко було все поєднати і роботу, і домашні обов’язки, і тренування. А ще іноді погане самопочуття чи застуду. Весь час намагалась прислухатись до себе і відчувати свій організм. Відтак здоров’ю не нашкодила і марафон подолала з великою радістю. Пригадую, важко було відмовляти своїм друзям, щоб піти з ними на каву/театр/кіно, а натомість йшла на вечірнє тренування на три години ,після якого хотілось тільки їсти і спати . Окрім того, у зв’язку з роботою чи іншими обов’язками часто доводилось прокидатись о 5 год. ранку і йти на тренування і це було дуже непросто. Потрібно було дисциплінувати.

“На 35 кілометра ставало дедалі важче бігти. Головою  я розуміла, що залишається ще якихось 7 кілометрів і морально здавалось важче було ніж фізично, доводилось себе вмовляти! Та більшу половину дистанції я хотіла розмовляти з Ним, з Богом. Просто радіти всім тим можливостям, які дарує мені в цьому житті і дякувати за це!”

– Ти сама заплатила за реєстрацію?

– Так. Реєстрацію придбала ще в серпні зі знижкою. А також, завдяки тому, що ми є учасниками бігового клубу Gutsul Running Club була додаткова знижка 15 євро, тому сума вийшла 65 євро.

– Як організувала поїздку?

– За місяць до марафону  ми винайняли собі квартиру через Booking.com. До Будапешту добиралися літаком з  Києва, так як любимо літати і знайшли вигідні квитки, тож ми залишились задоволені. В Угорщині користувались зазвичай банківською карткою. Це доволі зручно, тому що повсюди був термінал. Організація самого забігу просто чудова, сімейне бігове свято, яке розпочалось ще у суботу (а того дня бігли 5, 10 км. і дитячі дистанції для дітей ), коли ми розминались побігли за своїми стартовими пакетами, які були щедро наповнені і всі учасники могли взяти участь в так званому фестивалі ”Паста Паті”, що був організований для всіх бігунів різних дистанцій. Організація в день марафону також на вищому рівні. Звичайно величезна кількість людей на старті, але ніхто нікому не заважав: було де і розігрітись перед стартом, і в черзі до туалету не довелося довго чекати, так як їх було дуже багато. На фініші отримали свої фінішні пакети і чудові медалькі Після забігу відчували лише  радість,зробили багато фото, скуштували смачної їжі, яка теж там була в рамках бігового свята безкоштовна (свіжі салати, йогурти, шоколад, різноманітні напої, ізотоніки, водичка, соки ) і все це в необмеженій кількості і відпочинок на галявині просто посеред паркової зони де власне і проходив сам марафон.

– Як воно-бути марафонцем?

– Бути марафонцем приємно, трохи не віриться, але вважаю, що тут немає нічого особливого. Трохи праці, дисципліни і велике бажання. … і буде вам щастя під виглядом “Марафон”. Відчуття після забігу НАЙКРАЩІ! Мій офіційний час, за який я пробігла марафон 3.43.11 секунд

“Надихають люди які пробігли марафон з вадами. Дівчина, яка немає ноги, а біжить швидше багатьох чоловіків,-  людські історії, які змогли подолати хворобу і подолали марафон або ультрамарафон чи Ironman!”

Столичний марафон – Київ Wizz Air займає почесне місце на світовій карті забігів. Фінішером вітчизняного марафону став іванофранківський бігун Сергій Грабовенко. Розповідає, раніше заледве міг пробігти 10 кілометрів. Сьогодні він потроїв цю дистанцію та добряче покращив час забігу. Марафонцям- новачкам Сергій не рекомендує розпочинати з київського марафону.

– Коли і де ти ропочав своє марафонське тренування?

– Вперше почав думати про марафон на початку 2016 року! Мій друг Юрій Забава всякими методами пробував залучити до бігу! На той час я вже тренувався, але повільно і не більше 10 км.! Ближче до літа зареєструвався на Франківськ півмарафон.  Після мого першого офіційного забігу FRHM16 ,який я подолав з часом 1:37:48, вирішив подолати повноцінний марафон. Біг зайняв чільне місце у моєму розпорядку дня. Склав приблизний план стартів. Акцент на run Ukraine лігу. Бо вибрав марафон у них.! Зима – це особливий період, де закладається база! Бігається не охоче , холодно мокро і темно! Але чемпіони формуються взимку. На той час я працював в Татарові! Дякую моєму керівництву, за те, що відпускали по обіді бігати! Коли не виходило я тренувався пізно ввечері з ліхтариком на чолі ! “Маст хев” для кожного бігуна!

– Були травми під час тренувань?

– Травми – питання індивідуальне! Були банальні мозолі через неправильний вибір кросівок та носків. Натертості через брак знань! Та легкі розтягнення! Але це все треба пройти, коли біля тебе немає наставника.Зараз люди за ці знання платять не малі гроші, бо біг став мегапопулярний .Або ж все можна знайти в статтях та Youtube.
Всі важкі тренування будуть даватись як цікавий виклик! Довгі тренування 25-30-35 км веселуха ще та. Кльово тренуватися  в парі або групою.

– Розкажи лайфхаки як зекономити на реєстрації?

– На марафон може зареєструватись кожен і досить просто! У моєму випадку це Wizz Air Kiev city Marathon, на сайті runUkraine та оплата. Чим раніше це зробити, тим дешевше. Я це зробив майже одразу при відкритті реєстрації ще взимку  ! Бо запланував пробігти всю лігу на той час. Це 5 стартів: Київ 21 км., Дніпро 21 км. , Одеса 21 км., Київ 42 км. і Львів 21 км. ! Для отримання стартового пакету Вам потрібно мати медичну довідку, де вказано що Ви допущені до маратону,  або іншого забігу. Страхівку можна зробити на Експо, де отримуєте стартовий! Квитки на транспорт, особливо ЖД,беріть завчасно, можна за 45 днів – теж дешевше ! Експо – це виставка товарів різних брендів, де можна подивитись та придбати щось по знижці. Гроші брав мінімум, щоб не було спокуси скупити все) проживання в хостелі 300 м.від Майдану Незалежності, де мав бути старт події! Теж забронював завчасно , так дешевше і є хороші місця.

– Марафонська медалька вже є , що далі? І навіщо?

– Мотивація у кожного своя; хтось використовує мантру, хтось музику, хтось любить страждати.І такі є! Надихають люди які пробігли марафон з вадами.Дівчина, яка немає ноги , а біжить швидше багатьох чоловіків,-  людські історії, які змогли подолати хворобу і подолали марафон або ультрамарафон чи Ironman! Цілі – покращувати свій результат ! Хочеться прийняти участь у серії стартів Мейджор, Ironman .

“Опинитись серед трьох тисяч учасників і стати частинкою цього дійства – це вже свято. Айронмен – це виклик в першу чергу перед собою й своїм можливостям, але суперництво ніхто не відміняв. Після стартової лінії все буде настільки драйвово й фаново – плавання, велосипед, біг. Головне правильно розрахувати сили на всю дистанцію”

Він пішов далі – і став “залізною людиною”, здолавши Барселонський Ironman. Іванофранківець Ярослав Волощук ділиться враженнями від іспанського тріатлону  Це майже 10 годин безперервних фізичних навантажень, які змінюють одне одного- біг, плавання  та їзда на велосипеді. Як більшість успішних спортивних історій – все почалося 2.5 років тому під час підготовку до FrankivskHalfMarathon. 35-ти річний Ярослав Волощук працює інженером в місцевій компанії.  У любительський спорт увійшов в його життя разом з знайомством з Gutsul running club та початком відкритих тренувань.

– Коли варто розпочинати готуватися до тріатлону?

– Реєстрація відбувається на офіційному сайті Ironman та розпочинається за рік до змагань. Від початку року до старту загальні об’єми тренувань виглядали наступним чином: 175 км. плавання, 6360км на велосипеді, з  яких 540 км. сайкл та 2140 км. біг. Найдовші тренування: 4км. плавання, 3.40год. біг та 7 год. вело. Таких кілька вихідних підряд. За три тижні до старту зменшив обсяг до нуля.Всі три етапи відносяться до циклічних видів спорту, тому й тренування в них схожі.

– Які дасте поради майбутнім  Ironman ?

– Аби уникнути травм важливо приділяти увагу загальній та силовій фізичній підготовці, також спеціальним біговим вправам. Становленню як бігуна завдячую тренеру Володі Юрчуку. За весь час підготовки жодних травм не мав.Найважче це зібратись на тренування. Особливо в негоду, хоча, чесно сказати, мені мотивації ніколи не бракувало; дощ, сніг, спека – нічого не зупиняло, впевнено йшов до мети.

– Скільки коштує  участь змаганні?

– Варто врахувати, що є низка популярних стартів, де слоти  розбирають дуже швидко. В Барселоні 3000 слотів розійшлись всього за місяць. Вартість близько 550 євро. Відповідно від моменту реєстрації залишалось близько року, був час знайти бюджетний переліт та житло. Барселона – місто вражаючої архітектури старого й нового стилю, безліч музеїв та туристичних місць, буде цікаво мандрівникам. Самі змагання проходитимуть в 70 км від Барселони в курортному містечку Calella.

“На спідометрі швидкість постійно близько 40км/год, поглянув на пульс, в районі 150, нормуль, їдем далі. Дуже демотивують проколи та падіння учасників, стає не по собі, на 15 км бачив на узбіччі перший прокол…”

– Традиційне питання до спортсменів – що Вас мотивує ? Були думки зійти з дистанції?

– Мотивація повинна йти зсередини. Від тренувань Ви повинні отримувати задоволення, адже стаєте кращими та сильнішими. Раджу проміжні старти, на яких здобувається досвід. Це спринт, олімпійська дистанція тріатлону та напів залізна дистанція. Змагання Ironman – це рівень; все злагоджено, пункти харчування, стартова та фінішна зона, робота волонтерів, все на висоті. Атмосфера неймовірна, це  підсумок довгого шляху, коли Ви виконали величезну роботу, тепер насолоджуйтесь результатом. Із мінусів, мабуть таки вартість участі. Мій результат – 9.54.15 год.

Свій досвід Ярослав яскраво описав  у соціальних мережах. З його сторінки у facebook : ”попереду учасники йдуть на наступне коло, я ж з піднятою головою звертаю на червону доріжку, руки в сторони, начебно заходжу на посадку, стискаю праву руку в кулак, підстрибую, вигукуючи IRONMAN, роздаю п’ятішки ведучим та ефектно підстрибую на фінішній арці. Ведучий мовить завітні – You are a IRONMAN!. Перейшов на крок, вперше за 10 годин зміг спокійно пересуватись, не плисти, не їхати, не бігти. Волонтер вручила медальку, омріяну медальку. Вперше її побачив в березні 2017 в офісі і ковтав слюньки, що колись можливо і я отримаю її. Час настав, час перемоги, все вийшло як планувалось, без ексцесів і з фантастичним часом, стрибнувши вище своєї голови”

Віра ЛУТЧИН