Природа незбагненна. Не кожній людині даровано народитись без фізичних вад, які заважають працювати, жити та відчувати себе повноцінно у суспільстві. Сучасні технології та послуги пластичних хірургів можуть виправити будь-які природні дефекти. Пластика – корисно, чи шкідливо? Який вплив на здоров’я має пластична хірургія? На ці та інші запитання журналістам «Вежі» дав відповіді наш земляк, заслужений лікар України, віце-президент асоціації пластичних хірургів України, директор та засновник Медичного центру «ValikhnovskiMD», експерт телепроектів: «Я соромлюся свого тіла», «Поверніть мені красу», «Моє нове життя» – Ростислав Валіхновський.
– У Вас франківське коріння. Чи часто відвідуєте Батьківщину, та чи навідуєте родичів, або ж ваші візити друзів мають робочий характер?
– Івано-Франківськ – моя рідна Батьківщина. Я виріс на вулиці Гуцульській. Тут у мене багато родичів. Мій дідусь, Петро Семенович Валіхновський, був настоятелем храму Йосифа Обручника, де пропрацював 46 років. У Івано-Франківську я прожив до семилітнього віку, а потім ми із батьками переїхали на Волинь. Та я часто приїжджав сюди погостювати до бабусі та дідуся. Зараз я навідуюсь до родичів у Богородчани, Калуш та село Микитинці, Косівського району. Одним словом – «плоть від плоті, кров від крові – гуцул». Для мене Франківськ – це найрідніше та найдорожче місто. Можу сказати, що навіть ближче за Київ, у якому я живу вже 20 років. А зараз частіше приїжджаю сюди працювати над спільним проектом із Центром пластичної хірургії «АРС».
– Як ви оцінюєте розвиток пластичної хірургії в Україні та, зокрема, в Івано-Франківську?
– Рівень пластичної хірургії в Україні не гірший за Східноєвропейський (Варшави, Братислави, Софії). Скажу більше, у галузі пластичної хірургії ми можемо позмагатися з Німеччиною, Португалією, Францією. Передові країни у цій сфері – це Америка, Британія, Канада та Голландія. Ми активно працюємо над вдосконаленням рівня нашої роботи, та не зупиняємося на досягнутому. Ми не найкращі у світі, але одні з кращих у Європі.
У Івано-Франківську великий внесок у цю сферу вклав Віктор Рудницький та його Центр пластичної хірургії «АРС», які найвідоміші у місті та й на Західній Україні. Це обумовлено тим, що вони були першими у цій галузі. У 90-х роках «АРС» почав свою діяльність. Я впевнений, що цей Центр вже в ті часи відповідав всім стандартам якості.
Зараз моє завдання, як віце-президента асоціації пластичних хірургів, як вашого земляка, зробити так, щоб у Франківську був найпотужніший центр. Оскільки косметичний салон «АРС», на мою думку, один з найкращих, а над клінікою ще потрібно працювати. Гадаю це питання найближчого майбутнього.
– Ви маєте досвід роботи з канадськими хірургами. Якщо порівняти рівень вітчизняної пластичної хірургії та канадської, на що б ви звернули увагу?
– Наша школа хірургії сформована при Амосові, Шалімові, Пирогову, Вишневському, Мітіну заклала основу, фундамент, сформувала високу майстерність наших хірургів, які зараз одні з найкращих в світі.
У Івано-Франківська великі можливості, оскільки – воно багате, потужно розвивається у економічному та фінансовому плані. Франківськ переживає бум будівельної сфери. Я впевнений, що місто буде розростатися, як в кількості населення, так і в географічних межах. У Франківська грамотний мер. Нещодавно ми з паном Русланом та Соломією Вітвіцькою, в рамках проекту «Переможці», вручали нагороди нашим бійцям АТО. Моє завдання – реконструктивна хірургія (лікування вроджених патологій та набутих дефектів). Ця хірургія складніша, проте я впевнений, що у Івано-Франківську ми можемо зробити клініку європейського рівня.
– Ваше професійне табу – це операції зі зміни статі. Коли ви вирішили, що не робитимете операцій такого типу, та що вплинуло на ваше рішення?
– Я закінчив духовну семінарію. Зміна статі – це бунт проти Бога. Це революція на землі та небі. Це такі речі, які взивають небо про помсту, содомські гріхи. Мій дідусь священик, тому я навіть думати про таке відмовляюсь.
– Під час зйомок у телепроектах траплялись випадки, які залишились поза увагою камер?
– Троє дівчат учасниць телепроектів, котрі мали серйозні фізичні вади, були вигнанцями суспільства, виходили на світ Божий тільки вночі – незабаром вийдуть заміж. Зараз кожна з них має другу половинку, будує сімейне життя і, дай Боже, народить дитя. Гадаю, заради такого варто жити.
– Які емоції зазвичай у ваших пацієнтів після операції?
– Звісно одразу ж немає позитивних емоцій (пов’язки, синці). Пізніше все проходить. До нас, у Центр пластичної хірургії «АРС», за послугами до хірурга часто звертаються багато іноземців українського походження з багатьох країн, як кажуть: «свій до свого по своє». Також у нас оперуються іноземці. У цій роботі важливим є емоційний момент: людяність та відповідальність на рівні серця і совісті.
– На скільки дорогі пластичні операції в Україні, і чи є зміст звертатися за подібним послугами до іноземних фахівців?
– В Києві ціни за мої послуги вже майже зрівнюються із цінами у Німеччині. Якщо людина звертається до нас, і не їде в Німеччину, це означає, що вона визнає можливості та силу українських фахівців. В умовах підписання договору між пацієнтом і лікарем в Україні є більше ніж фінансова угода, адже це угода довіри та пожиттєвої відповідальності за результат. Це означає, що відносини між лікарем і пацієнтом виникають назавжди. Лікар робить операцію руками, потім відчуває так звані флюїди, або ж по-простому думки. Якщо хірург постійно робить дефектуру, цей хірург довго не працюватиме. Коли ж ти робиш якісний продукт, тоді виходить відповідний постійний посил. Мій показник – це 170 тисяч пацієнтів.
– Чи оперували ви в Івано-Франківську? Чи є плани у майбутньому проводити консультації та операції у Франківську?
– Так, оперував . Кожного місяця, в перший тиждень я проводжу консультації у Центрі хірургії «АРС». Ми тільки розпочали роботу, але думаю, будемо працювати за таким принципом: кожного місяця я приїжджатиму і ми з колегами проводитимемо огляд та консультації, пізніше – планові операції, після попереднього обстеження.
– Яке основне правило вашої роботи?
– Не нашкодь – «non noncere». У зв’язку з цим правилом мені часто доводиться відмовляти.
– Ваші родичі звертались до вас за послугами, як до пластичного хірурга?
– Так, і це була моя дружина. Я їй усунув деформацію носової перегородки. Вона, до речі, також хірург.
– Як часто і як саме Ви проводите час із сім’єю?
– Кожного дня ми із донечкою читаємо казку перед сном. Це окрема подія у Всесвіті.
– Як ви проводите час в Івано-Франківську?
– Найчастіше – це Гуцульська, отчий дім. Друге – ми їдемо одразу на цвинтар, щоб помолитися та поставити свічку. Такий вже наш генетичний код. Батьки нас любили, і ми повинні їх любити й віддати їм сторицею. Ну і потім я їду гостювати до свого товариша в Яремче.
Офіційний сайт пластичного хірурга Ростислава Валіхновського.
Інформація на правах реклами.
Віра ДОБЖИНЕЦЬКА
Сніжана САМАНЧУК
Share
Залишити відповідь