Вона народилася і виросла у Донецьку. І хоч уже близько восьми років Ксенія Ануфрієва проживає у німецькому Штутгарті, про Україну не забуває. Особливо тепер, коли її рідне місто полонили бойовики.
Залишитись осторонь дівчина не змогла. З початком заворушень в Україні почала волонтерити. Паралельно фіксувала на фото усе, що розривало душу на шматки. І зовсім немала наміру зібрати цілий цикл світлин. Вони й лягли в основу фотовиставки «Схід: Донбас 2014-2016».
Відтак, пішла на фронт. Щоправда, не військовий, а інформаційний. У Штутгарті Ксенія з друзями почали видавати власний україномовний часопис. В перекладі з німецької його назва звучить як «Синьо-жовтий». Нині журнал тримається на волонтерській основі. Тому видавці шукають спонсорів. Адже витрати на видання, зізнаються, чималі. Втім, це того варте.
У центрі експозиції, як, власне, і всієї діяльності Ксенії – рідний Донецьк. Там, каже дівчина, залишились і друзі, і родичі. Саме з думкою про них написала поезію. У ніч перед виставкою.
Завершуючи рядки вірша, вона ледь стримує сльози. Втім, запевняє, рук не опустить. Адже виставку ще потрібно доповнити новими світлинами. Та вони уже засвідчуватимуть завершення війни.
Ірина Головенко, Андрій Шустикевич, Михайло Копієвський. Новини на «Вежі».
